Полтавщину відвідав Вадим Карасьов

Полтавщину відвідав Вадим Карасьов

27 вересня на Полтавщині перебував один з Лідерів Єдиного Центру, відомий політолог Вадим Карасьов

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Про мера, як колегу, друга, батька і дідуся
2009-12-14 14:34:00

Про мера, як колегу, друга, батька і дідуся

Шістдесятирічний ювілей відзначив голова Кременчуцької міської організації Єдиного Центру Микола Глухов. Сьогодні про нього, як про мера, товариша й партійного лідера говорять усі засоби масової інформації району. Газета " Вісник Кременчука"- не вийняток.

Глухов Микола Володимирович - міський голова м. Кременчука, член правління Асоціації міст України (АМУ). Голова Полтавського регіонального відділення АМУ.
Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеню та орденом «За заслуги» ІІ ступеню, грамотою Кабінету Міністрів України. Лауреат загальнонаціональної премії «Людина року-2005» в номінації «Міський голова».

Народився 14 грудня 1949 року в селі Великий Кобелячок Ново-Санжарського району Полтавської області.
Після закінчення восьми класів Ново-Санжарської середньої школи поступив у Крюківський машинобудівний технікум. У 1969 році після закінчення технікуму трудову діяльність розпочав на Крюківському вагонобудівному заводі електрозварювальником.
З жовтня 1969  по 1972 рік служив у лавах Радянської Армії в групі радянських військ у Німеччині.
Після демобілізації працював старшим працював старшим техніком Виробничо-науково-дослідного проектно-технічного інституту вагонобудування.
У 1978 році без відриву від виробництва закінчив Кременчуцьку філію Харківського політехнічного інституту, де отримав спеціальність інженера-механіка.
Здобувши вищу освіту, працював на посадах інженера, механіка, старшого інженера, а з 1978 року – старшим інженером галузевого відділу науково-дослідного інституту вагонобудування. З 1983 р. – головним інженером, директором дослідного заводу ВНДПТІвагонобудування.
У 1991 році М.Глухова призначено заступником голови виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів.
З 1992 року працює спочатку заступником, а потім першим заступником голови адміністрації Кременчуцької міської ради.
З 1996 по 2000 рік – перший заступник голови Крюківського райвиконкому.
У 1997 році отримав другу вищу освіту і спеціальність інженера-економіста у Кременчуцькій філії Харківського політехнічного інституту.
Неодноразово обирався депутатом районної та міської рад.
Міський голова Кременчука – з 2000 року.
Загальний трудовий стаж – 40 років.

 

   "...У студентські часи він першим ішов складати іспити. І брався за усе нове, уміючи довести його до кінця. Скільки б часу це не коштувало.
Своїми руками збудував дачу і зібрав перше авто. І навіть зараз користується зварювальним апаратом, який освоїв під час перших трудових буднів.
Напередодні 60-річчя Миколи Глухова, якого кременчужани тричі обирали міським головою, «ВК» запитував у його друзів і рідних, який мер поза офіційним кабінетом.

 Вперше кременчужани обрали Миколу Глухова у 2000 році. Тоді так само була криза. За борги вимикали світло. А часто – і тепло в школах. Холодну воду в Крюкові бачили лише мешканці нижніх поверхів. А затримки з виплати зарплати доходили до кількох місяців…
-    Прийти працювати в міськвиконком та ще й на посаду міського голови в період без грошів’я, як було у 2000-му могла лише смілива та далекоглядна людина, - вважає Андрій Коваленко, голова Крюківської районної ради. (Раніше він був безпосереднім начальником сьогоднішнього мера. Микола Глухов працював першим заступником голови райради).
-    Це було дуже-дуже непросто працювати, коли коштів не вистачало навіть на заробітну плату людям, не говорячи вже про утримання міста!
 Окрім критики на свою адресу тоді більше нічого не почуєш, і щоб не зламатися в цьому – потрібна сила духу та сила характеру. Можу сміливо сказати, що в виконкомі немає краще людини, яка б так зналась на всіх напрямках господарства. Ви самі подивіться: хто б що не казав – чи на засіданні виконкому, чи то на сесії – але якщо щось іде трохи не так, він реагує одразу. При цьому він робить все виважено і продумано.
 Сьогодні я впевнений на Полтавщині кращого керівника немає.
Він справедливий та принциповий, відстоюватиме власну точку зору, а якщо зрозуміє, що був неправий, завжди визнає помилку – навіть перед телекамерою. «До нього не треба йти через п’ять приймалень»

 Масштабність мислення, принциповість і водночас простоту в спілкуванні й відсутність щонайменшої зневаги до колег-мерів невеликих міст відзначає і друг мера – міський голова Миргорода Олександр Паутов.
 Вони знайомі 9 років, бо майже одночасно їх обрали мерами. Разом відстоюють права своїх громад в Асоціації міст України. «Кременчужанам дійсно пощастило з міським головою, бо він постійно хвилюється про місто, багато хоче для нього зробити. І я пишаюся тим, що у нас чудові і ділові, і людські стосунки.»
 Про те, що з мером легко вирішувати будь-яку, навіть найскладнішу справу, відзначають усі його заступники. «Характерна риса Миколи Володимировича як керівника – відсутність будь-яких бюрократичних перепонів, - каже Василь Івко, секретар міської ради, який сам має солідний стаж управлінської роботи. – Керівники ж бувають різні. Є такі, що треба п’ять приймалень обійти, щоб до нього потрапити. Наш мер – зовсім інший. Я можу до нього зайти сміливо, навіть якщо треба вирішити й якесь складне або неприємне питання. І я впевнений, що він не перекладатиме відповідальність на когось, а намагатиметься дійсно вирішити по-справедливості.»

 «Який мер у сім’ї?»
 Родина в Миколи Глухова – велика: дружина, дочка, син і троє онуків «Пам’ятаю, як перші два роки він виконував обов’язки мера, я взагалі батька не бачив. Це вже зараз, коли більш-менш налагоджена система, трохи легше,» - пригадує син Павло.

 А взагалі його дитинство було таким же, як і в інших дітей того часу: «Спогади дитинства – як батьки будували дачу. Це було довго, бо все робили власними силами. Пам’ятаю, як і бетон місили, і всі етапи будівництва пройшли. Всі зварювальні роботи сам робив. Таким же лишився й досі. Нещодавно питаю: навіщо ти сам копаєш на дачі? Давай людей наймемо». Ні, сам береться за роботу. Світло у альтанку провів, вагонкою оббив будинок…Мабуть, після тієї мерської роботи потрібно якось переключитися».
 Ще син додає, що незважаючи на зайнятість і на те, що онукам і зараз не завжди вдається бачити дідуся досхочу, М.Глухов намагається свята проводити з сім’єю: «Де б він не був, завжди пам’ятає про сім’ю і онуків. Телефонує, хвилюється… На сімейні свята намагається бути вдома з родиною.»

 Всі, хто працює з мером не один рік, відзначають його людяність і простоту в спілкуванні. Те ж саме каже і син : « Я якось ніколи не брав участь у його виборчих кампаніях. Але пам’ятаю, був такий момент під час минулих виборів. Розгорнули прямо перед міськвиконкомом палатки. Не згадаю, яка громадська організація виставила плакати проти нього. Вони по усій Україні піднімали галас. І сюди приїхали, розвішали плакати. Ми проїжджали повз них. Батько каже: «Ходімо поговоримо, звідки вони знають, що я такий поганий?» Пішли, поговорили. Того ж дня вони зібралися і поїхали геть. Зміг переконати людей нормальним спілкуванням…»


 

 

Юлія Билина. Ольга Мінчук. газета «Вісник Кременчука» № 50 від 10.12.2009р

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"